пʼятниця, 13 червня 2014 р.

Розвиток соціально-психологічної компетентності та морально-духовних цінностей у розрізі громадянської освіти

Знання складається із дрібних крихт
щоденного досвіду.
Д. Писарев

         Життя ставить перед сучасним учителем важливі освітні  завдання та нові вимоги, які, у свою чергу, зумовлені змінами в суспільстві. Входження дитини в динамічний світ активізує роль соціально – психологічної компетентності, яка передбачає уміння людини повноцінно жити в спільноті, брати на себе відповідальність, приймати виважені рішення, безконфліктно виходити з непередбачуваних ситуацій. А компетентне ставлення особистості до життя означає потребу в самопізнанні, самореалізації творчої діяльності, морально – духовне осмислення власного буття.
         Ця проблема завжди цікавила мене, тому я постійно прагну  дедалі глибше відстежувати шляхи духовного розвитку особистості. Саме це зумовило вибір моїх педагогічних досліджень, творчих пошуків, а також проблемної теми власного досвіду « Розвиток соціально – психологічної компетентності та морально – духовних цінностей у розрізі громадянської освіти», так як саме на початковому етапі відбувається формування основ загальнолюдських чеснот, вивчення яких закладене в програмі інтегрованого курсу « Я і Україна. Громадянська освіта».
          На мою думку, якщо вчитель допоможе дитині набути досвіду особистих демократичних взаємин, то в майбутньому, будуючи своє життя, вона житиме як людина вільна, маючи цінності, які вимагає суспільство. Важливу роль у цьому плані відіграють усі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання зокрема.
         Найважливішою складовою громадянської освіти є моральність особистості. Вона містить такі гуманістичні риси, як: совість, чесність, чуйність, милосердя, толерантність, правдивість, гідність, повагу і любов до своїх батьків, народу.
         Закони моралі полегшують  сприйняття норм правових, що, у свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Високоморальна свідомість стимулює соціально цінну поведінку, застерігає від правопорушень.
         Зрозуміло, що виховувати високоморального громадянина необхідно через залучення дітей до розв’язання реальних проблем особистості зокрема та громадянської спільноти в цілому.
         Я вважаю, що нам потрібна не просто нова педагогіка виховання, а педагогіка сильного виховного впливу, тобто моральна. Тільки вона спроможна стати міцним теоретичним підґрунтям у діяльності педагога.
         Працюючи та виховуючи, я керуюся науковими рекомендаціями, але при цьому творчо адаптую їх до певної проблемної ситуації.
         Мене зацікавила сучасна ідея втілення в життя виховного процесу з глибинним психозануренням, над якою активно працює доктор психологічних наук, дійсний член АПН України, директор Інституту проблем виховання АПН України Іван Бех. Саме його бачення виховання морально – духовної особистості близьке моїм поглядам щодо цієї проблеми.
          Формування морально – духовних цінностей людини – це безперервний виховний процес, який починається з раннього дитинства. Не можна виховувати сьогодні одну моральну рису, а завтра переходити до іншої, тому у своїх дітях я прагну відкрити джерело думок тих вольових сил, завдяки яким вони стануть не тільки вихованими, а й володарями власної долі.
       Основними принципами моєї роботи є використання сучасних досягнень вікової психології, інноваційних технологій навчання для успішного розвитку пізнавальних, творчих, духовних здібностей школярів за умов збереження та підвищення резервів їх психічного і соціокультурного здоров’я.
        Отже, для розвитку соціально – психологічної  компетентності та морально – духовних цінностей школяра   потрібно добре знати психологію дитини та її вікові особливості;  прогнозувати особистість, бачити її розвиток та враховувати індивідуальні вияви характеру.
         Для оптимізації процесу виховання молодших школярів я впроваджую власну систему роботи. Основною ідеєю стає  поетапне сходження на вершину пізнання. Кожна сходинка відповідає психологічним та віковим особливостям учнів.

Сходинка 1.  Пізнаємо
         На початковому етапі основним завданням для себе вбачаю: налагодження контакту з дітьми, довірливого, товариського спілкування з ними, поваги до їхніх думок і вражень, що, по – перше, допоможе першокласникам відчувати себе більш відкритими для сприйняття матеріалу на уроках, а, по – друге, прищеплювати  їм інтерес до вивчення предмету « Я і Україна».
         Ознайомлюю з морально – духовними цінностями учнів 1 – х класів через гру. Адже малюки не просто  граються, а живуть в ігровому середовищі вже сьогодні, набуваючи безцінного досвіду нової соціальної взаємодії. Є давній вислів, що майбутнє людини залежить від тих ігор, у які вона грала в дитинстві.
          Вдалими є також уроки психологічного розвитку, на яких впроваджую ігри з соціокультурними, комунікативними, самореалізаційними, діагностичними, корекційними функціями.
         Для того, щоб дитина комфортніше почувала себе на уроці, де іде мова про морально – духовні цінності, проводжу мозкову гімнастику. Бо це  саме той вид діяльності, який допомагає учневі розслабитися, вивільнити свої страхи. А це спонукає сприймати навчальний матеріал не так розумом, як серцем. Навіть якщо вихованець недостатньо глибоко осмислює морально – духовне середовище, він все одно тією чи іншою мірою вбирає його цінності. Широко використовую інтерактивні технології ( « Інтерв’ю», рольові ігри; робота в парах та мікрогрупах).
      
Сходинка 2.  Формуємо та усвідомлюємо
Надалі використовую завдання – спостереження, ігри – імітації, евристичні бесіди, творчі завдання, формуючи у дітей шанобливе ставлення до життя та усвідомлення себе як частинку природи, адже їм властиве почуття відповідальності за розпочату справу та за результат спільної діяльності. Активно починаю працювати над пошуковими та творчими завданнями, ставлю перед дітьми посильні моральні завдання та слідкую за шляхом їх вирішення. У такий спосіб школярі розуміють, що вони самі є дослідниками і можуть здобувати нові знання.
Одним із можливих варіантів розв’язання проблеми є застосування нестандартних форм проведення уроку, де я проявляю свою творчість. Уроки – мандрівки, уроки – сюжетні замальовки, уроки – змагання. Вони є улюбленими серед моїх вихованців.

Сходинка 3.  Прогнозуємо
На заключному етапі навчання в початкових класах учні здатні оцінити себе як сторонній обєкт і оцінювати судження. «Я» у контексті певної проблеми розкриває перед учнем шляхи розвязання непростих питань особистого життя, стимулює самоаналіз, самооцінку та самовдосконалення. Керуючись цим, веду до необхідної в дискусіях « точки найвищої напруги», що повязано зі зверненням до особистого досвіду учня.
Використовую інтерактивні технології (« Мозковий штурм»,
« Асоціативний кущ», «Карусель», гронування , дискусія в парах , порушена послідовність, запитання – відповідь.) Пропоную цікаві творчі завдання
( Якби все склалося по - іншому…, Твір – передбачення і т. д.) Проводжу уроки з елементами критичного мислення, уроки – дискусії, уроки – дослідження, уроки – звіти.
          У процесі роботи виправдали себе такі форми, як моделювання уроків і проведення їх у мультимедійному класі, індивідуальна та групова робота, корекція знань учнів на основі діагностичної діяльності вчителя.
         Із учнями четвертих класів ми працюємо над довготривалим проектом
« Вчуся жити по совісті», адже проектування  - це особливий тип інтелектуальної діяльності, який збагачений досвідом самостійних пошуків і роздумів.
         Дотримуюсь принципів поетапності й в організації позакласної роботи. Прикладом є пізнавальний конкурс « Скарбниця духовної єдності поколінь». Така форма проведення сприяє накопиченню соціального досвіду та духовного збагачення школярів.
         Беручи до уваги надзвичайно відповідальні завдання й обов’язки сім’ї щодо виховання підростаючого покоління, я прагну навчати не лише учнів, а й їхніх батьків. Використовую методи соціологічного дослідження: анкетування, спостереження, інтерв’ю з батьками, відвідування дітей у колі родини тощо. Це дає змогу працювати з дорослими диференційовано, зважаючи на мікроклімат у сімї та особливості дітей.
         Процес морально – духовного виховання молодшого школяра – складний і багатогранний. Значною мірою він залежить від самого вчителя, його особистості та наполегливості. Проблемність моєї теми кінцевого результату немає, адже робота над її дослідженням постійно триває. Я пізнаю своїх вихованців, корегую їхні знання, діагностую їх життєвий досвід. Але вже можу зазначити такі позитивні результати роботи:
 - швидка адаптація учнів до нових умов навчання в пятому класі;
 - відсутність у класі дітей, які не адаптувались;
 - збереження позитивного спілкування в колективі;
 - наявність у більшості учнів  сформованої пізнавальної мотивації та соціально – психологічної  компетентності.
         На власному досвіді я пересвідчилася, що мої діти, які закінчили початкову школу, не лише мають міцні знання й достатні соціальні навички, а можуть довести свою готовність стати не просто дорослими людьми, а й  повноцінними членами нашого суспільства.

Немає коментарів:

Дописати коментар