пʼятниця, 6 червня 2014 р.

Професійне вигорання. Що це?НадрукуватиНадіслати електронною поштою
Професії педагогів і психологів належать до так званих хелперських (від англ.- допомагати), оскільки пов’язані з роботою у системі «людина-людина», тривалим спілкуванням, наданням підтримки та допомоги.
Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Дж.Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з учнями,  клієнтами, пацієнтами, постійно емоційно напружені.
У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ) навіть виділяють окремий стан – «професійний стрес», визначаючи його як «стрес керування своїм життям». Одним з наслідків тривалого професійного стресу – синдром професійного вигорання. .
          Термін «вигорання» походить від анг. 
burn-out – припинення горіння. 
        
 Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрачання сил та емоцій. Емоції незаперечно можна назвати одним із основних інструментів у роботі педагогів.                Емоційне вигорання –  це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій у відповідь на психотравматичний вплив.
Синдром вигорання – це процес поступової втрати емоційної, розумової та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості  та зниження задоволення від роботи.
Причини «синдрому вигорання» 
напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег;
погані умови для самовираження, експериментування та інновацій;
одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи;
вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва;
робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;
невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;
невирішені особистісні конфлікти.

Основні симптоми професійного вигорання 
швидка втомлюваність;
негативізм у спілкуванні з учнями та колегами;
безсоння;
почуття провини;
зниження самооцінки;
порушення пам’яті, уваги;
підвищення дратівливості;
розвиток тривожного й депресивних розладів;
потреба у психостимуляторах;
порушення у харчуванні;
соматичні захворювання;
головний біль;
тахікардія, аритмія, гіпертонія.

Запобігання та подолання професійного стресу й вигорання
хобі, спорт ;
емоційне спілкування з дітьми, близькими людьми або домашніми тваринами;
прогулянки , гаряча ванна, ароматерапія;
позитивне мислення;
фотографії тих, хто любий серцю, аутотренінг, точковий самомасаж .

Потрібно :   
розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження;
вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший;
не намагатися бути найкращим завжди й в усьому;
простіше ставитися до конфліктів на роботі;
приймати участь у групових формах психологічної допомоги, тренінгах спілкування.

Щоб прискорити своє професійне вигорання, треба ( шкідливі поради ) 
Працювати багато годин поспіль, особливо вечорами і вихідними, і говорити собі, що це ніяк не впливає на стосунки з близькими людьми.
Підмінювати роботою відсутні взаємини.
Навіть не перебуваючи на роботі, думати про найважчі ситуації, стосунки і людей, пов’язаних з роботою.
Постійно турбуватися про те, що ви мали зробити, але не зробили.
Перекладати відповідальність за те, що щось іде не так, на своїх учнів, колег, адміністрацію установи й систему загалом.
Бути переконаним, що «не треба глибоко копати» - ні в собі, ні в іншому.
Вірити, що можливе досягнення абсолютного щастя – життя без проблем.
Увесь час прагнути бути кращим від решти.

Внутрішні переконання, що захищають від вигорання 
Усі люди  - автономні. У кожної людини – свій життєвий шлях.
Усі вільні обрати ту якість життя, яку хочуть. Вони самі відповідальні за це перед собою.
Головний мій учень – це я. Я дбаю про свій внутрішній добробут – намагаюся бути чесним із самим собою.
У життя є дві сторони медалі – темна і світла, щоб бути цілісною особистістю, необхідно приймати і те, і інше.
Індикатор якості життя – мої переживання. Я не ігнорую їх, я їм довіряю.
Якщо я чую і відчуваю себе – я вмію чути інших, і не навпаки!!!
Мир за всяку ціну – не для мене. Занадто дорога плата. Якщо я розплачуся собою.
Я борюся зі своїми страхами невдачі, тривогою «чи все правильно я зробив», сумнівами у своїй компетентності й відсутністю сумнівів.

Немає коментарів:

Дописати коментар