Професійне вигорання. Що це?

Професії педагогів і психологів належать до так званих хелперських (від англ.- допомагати), оскільки пов’язані з роботою у системі «людина-людина», тривалим спілкуванням, наданням підтримки та допомоги. Термін «професійне вигорання» з’явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Дж.Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з учнями,  клієнтами, пацієнтами, постійно емоційно напружені. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ) навіть виділяють окремий стан – «професійний стрес», визначаючи його як «стрес керування своїм життям». Одним з наслідків тривалого професійного стресу – синдром професійного вигорання. .           Термін «вигорання» походить від анг. burn-out – припинення горіння.           Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрачання сил та емоцій. Емоції незаперечно можна назвати одним із основних інструментів у роботі педагогів.                Емоційне вигорання –  це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового вимкнення емоцій у відповідь на психотравматичний вплив. Синдром вигорання – це процес поступової втрати емоційної, розумової та фізичної енергії, що проявляється у симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистісної відстороненості  та зниження задоволення від роботи. Причини «синдрому вигорання»  напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка колег; погані умови для самовираження, експериментування та інновацій; одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконання роботи; вкладення в роботу значних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання керівництва; робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру; невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»; невирішені особистісні конфлікти. Основні симптоми професійного вигорання  швидка втомлюваність; негативізм у спілкуванні з учнями та колегами; безсоння; почуття провини; зниження самооцінки; порушення пам’яті, уваги; підвищення дратівливості; розвиток тривожного й депресивних розладів; потреба у психостимуляторах; порушення у харчуванні; соматичні захворювання; головний біль; тахікардія, аритмія, гіпертонія. Запобігання та подолання професійного стресу й вигорання хобі, спорт ; емоційне спілкування з дітьми, близькими людьми або домашніми тваринами; прогулянки , гаряча ванна, ароматерапія; позитивне мислення; фотографії тих, хто любий серцю, аутотренінг, точковий самомасаж . Потрібно :    розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження; вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший; не намагатися бути найкращим завжди й в усьому; простіше ставитися до конфліктів на роботі; приймати участь у групових формах психологічної допомоги, тренінгах спілкування. Щоб прискорити своє професійне вигорання, треба ( шкідливі поради )  Працювати багато годин поспіль, особливо вечорами і вихідними, і говорити собі, що це ніяк не впливає на стосунки з близькими людьми. Підмінювати роботою відсутні взаємини. Навіть не перебуваючи на роботі, думати про найважчі ситуації, стосунки і людей, пов’язаних з роботою. Постійно турбуватися про те, що ви мали зробити, але не зробили. Перекладати відповідальність за те, що щось іде не так, на своїх учнів, колег, адміністрацію установи й систему загалом. Бути переконаним, що «не треба глибоко копати» - ні в собі, ні в іншому. Вірити, що можливе досягнення абсолютного щастя – життя без проблем. Увесь час прагнути бути кращим від решти. Внутрішні переконання, що захищають від вигорання  Усі люди  - автономні. У кожної людини – свій життєвий шлях. Усі вільні обрати ту якість життя, яку хочуть. Вони самі відповідальні за це перед собою. Головний мій учень – це я. Я дбаю про свій внутрішній добробут – намагаюся бути чесним із самим собою. У життя є дві сторони медалі – темна і світла, щоб бути цілісною особистістю, необхідно приймати і те, і інше. Індикатор якості життя – мої переживання. Я не ігнорую їх, я їм довіряю. Якщо я чую і відчуваю себе – я вмію чути інших, і не навпаки!!! Мир за всяку ціну – не для мене. Занадто дорога плата. Якщо я розплачуся собою. Я борюся зі своїми страхами невдачі, тривогою «чи все правильно я зробив», сумнівами у своїй компетентності й відсутністю сумнівів.