Формування емоційного інтелекту школярів

«Формування  емоційного інтелекту школярів на уроках української мови та літератури»

  Психологи стверджують, що знання, отримані без радості або з гнівом, не можна вважати засвоєними. Досвід показує, що учень краще сприймає, засвоює і запам’ятовує навчальний матеріал, коли вчитель може доторкнутися його емоцій, душі, коли навіть звичайний, робочий урок буде наповнений позитивними почуттями, які, у першу чергу, ітимуть від учителя.   

Вважаю, що емоційний інтелект – одна з головних складових у досягненні максимального успіху в житті та відчуття щастя. Якщо в минулому столітті важливим був логічний інтелект, то в сучасному світі актуальний емоційний інтелект і пов’язані з ним форми інтелекту практичного й творчого.

Поняття емоційного інтелекту визначається як «здатність розуміти власні почуття, контролювати сплески емоцій; уміння ухвалювати правильні рішення і залишатись у спокої, оптимістично оцінюючи складну ситуацію». Від чого ж залежить показник емоційного інтелекту? У цілому, його значення зумовлюється трьома основними якостями: самоконтролем, здатністю розуміти почуття інших людей та реалістичним оптимізмом. Щоб підвищити свою емоційну стійкість, доцільно розвивати всі три якості.

Кожній особистості необхідно вміти правильно будувати взаємовідносини з людьми, щоб вирішувати завдання, які ставить перед нами життя. Саме емоції відіграють визначальну роль у прийнятті рішень, лідерстві й мотивації колективу, у т. ч. й самомотивації. За словами американського вченого Пітера Сенге, люди, які розуміють свої емоції та вміють ними керувати, краще й довше живуть, і не тому, що уникають хвилювання, а вміють знайти підтримку в інших і самі її надати, сміливо приймають життєві виклики, мають високу ціль (моральну мету), яка додає їм сили.

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА БАЗА

Сьогодні все більше вітчизняних учених починає говорити про емоційний інтелект (EQ), хоча ставлення до нього неоднозначне. Одні захищають дисертації, доводячи теоретичну й практичну значимість емоційного інтелекту для життєдіяльності особистості в суспільстві, інші наголошують, що  саме поняття немає ніякого наукового підґрунтя: мовляв, емоції – це емоції, а інтелект – це інтелект. 

Проблему співвідношення емоційного й інтелектуального розглядали у своїх роботах філософи (В.Андрущенко, Г.Гегель), соціологи (А.Здравомислов), психологи (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Гордон, Г.Костюк, С.Рубінштейн та ін..), педагоги (М.Бєляєва, В.Іванов, Н.Морозова, О.Леонтьєв, Г.Щукіна та ін..).

Протягом двох років  Полтавський ОІППО працює над розвитком емоційного інтелекту. Курмишева Н., Водолазська Т., Білик Н., Новак О., Я.Сухенко, М.Пасяда  та інші досліджують його місце в сучасній школі.

Термін «емоційний інтелект» (EQ) почали використовувати на початку 1990-х років. Над цим терміном працювали американські психологи П.Селовей і Дж.Майер. Найактивнішим популяризатором EQ вважається Д.Гоулмен, американський журналіст і психолог, який у книзі «EmotionaI Inteligence» на матеріалах психологічних досліджень і опитувань довів, що успіх у житті залежить не стільки від логічного інтелекту – IQ, скільки від здатності керувати своїми емоціями – EQ.

Очевидно, що поняття емоційного інтелекту не залишає байдужим нікого, хто доторкнувся до його вивчення.

  ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПІДГРУНТЯ

Мій досвід педагогічної діяльності – 14 років. З 2006 року зацікавилася й працюю над розвитком емоційного інтелекту школярів. Звичайно, допомагають у реалізації різні технології навчання.

Використовую як традиційні (пояснювально-ілюстративна, проблемна, програмована, диференційована та ін.), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтована, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, нові інформаційні технології).

Особистісно-орієнтоване навчання зосереджене на особистості дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Його мета – сприяти становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню. Саме особистісно-орієнтоване навчання допомагає дитині пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, у неї формується культура життєдіяльності, яка є передумовою продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.

Використання технології формування творчої особистості дає змогу кожному учневі працювати самостійно, опановувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Організувати цю технологію може тільки вчитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, упроваджує нові методики навчання, розробляє нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

Технологія вітагенного навчання допомагає активізувати життєвий досвід школяра, що є надзвичайно важливим для гармонійного розвитку майбутньої особистості.

Технологія «Портфоліо» допомагає простежити не лише динаміку особистісного розвитку учня, результативність його діяльності, а й емоційні зміни в учня протягом кожного уроку. У папку успіху  «Хвилини радості і щастя мить…» учні не лише збирають кращі свої роботи, а й наклейками-смайликами позначають свій настрій. Це, у першу чергу,  дає змогу учневі розібратися у своїх емоціях, а вчителю – дізнатися про настрій учня, щоб залежно від цього спланувати свою діяльність надалі.

СУТНІСТЬ ДОСВІДУ

К.Д.Ушинський пише, що "діти не вміють приховувати своїх почуттів, та, коли їх переслідуватимуть за почуття, вони швидко навчаться таїти їх і тоді – вихователь блукатиме у темряві".

Переконана, що рівень емоційного інтелекту є важливим засобом успішної самореалізації особистості. Тому на уроках, виховних годинах, позакласних заходах, гуртках, прогулянках у природу намагаюся створювати ситуації, які б сприяли розвитку позитивних емоцій учнів (адже дедалі більше зустрічаються жорстокі, байдужі до чужого горя діти), допомагали дітям розібратися у власних почуттях, вчили відчувати емоції своїх товаришів і т.д. Розробила й випустила брошуру «Творчі завдання. Ситуації для розвитку творчої уяви та емпатії учнів». Виконання цих вправ удосконалюватиме вміння дітей розпізнавати власні емоції та розповідати про них іншим. Творчі завдання, вміщені в збірнику, сприятимуть розвитку емпатії, однієї зі складових розвитку емоційного мислення школярів.

Високий емоційний інтелект допомагає ü      збалансувати емоції й розум, ü      відчути внутрішню свободу та відповідальність за себе, ü      усвідомити власні потреби й мотиви поведінки, рівновагу, ü      скоригувати стратегію власного життя.

Низький емоційний інтелект призводить до ü  нещастя, ü  характеризується страхом,             самотністю,  ü  нестабільністю, агресією, ü  почуттям провини, депресією, ü  фрустрацією.

Швейцарський педагог І.Песталоцці більш ніж двісті років тому пропонував починати будь-яке спільне навчання різних людей з об’єднання їх "через настрій". Вплив учителя на психологічний клімат у класі дуже великий. У забезпеченні творчої співпраці важливу роль відіграє емоційне налаштування на початку, підтримування позитиву під час уроку та рефлексія настрою наприкінці.

Для розвитку емоційного мислення учнів на уроці застосовую багато прийомів: навіювання (сугестії), афірмації,  ігри кокології, притчі, тести.

Так, під час тестування пропоную, наприклад, обрати один із осінніх листочків (різного кольору), що, на думку дитини, відповідає її настрою на початку уроку. Потім пояснюю значення вибору кожного (враховуючи значення кольорів).

Велику роль на початку чи наприкінці уроку відіграють притчі, легенди, розповіді про власні спостереження тощо. Вдало підібрані, вони або налаштовують на потрібний лад, або підсумовують вивчене на уроці, висловлюючи повчання.

Навіювання, сугестії, мають величезне значення під час навчання. Досягти можна лише тоді, коли віриш, що можеш це зробити. Зрештою, нас спіткають невдачі, якщо ми очікуємо їх. На початку уроку або в якості підсумка певного виду роботи використовую такі: «Найщиріші побажання», «Скриня гарного настрою», «Коло компліментів», «У мене найкраще виходить», «Коло успіху», «Від щирого серця», «Ти молодець, тому що…» та інші.

Учу дітей створювати афірмації —  твердження, що допомагають змінити наш спосіб мислення і сформувати  майбутнє, до якого ми прагнемо. Це думки, слова, відчуття, емоції, що кожний із нас використовує в повсякденному житті. Мої учні створили під час одного з уроків таку афірмацію: «Я дорожу своїм життям. Я роблю вибір на користь здорового способу життя. Я знаю про профілактику інфекційних захворювань».

Під час емоційного налаштування на урок можна скористатися своєрідними психологічними іграми – іграми кокології. Кокологія (від япон. кокоро — «свідомість», «дух», «душа», «відчуття» і грецьк. логос — «вчення»). Їхнє призначеня – розкрити емоційні й поведінкові особливості учня. Виконуючи ці тести, головне – уява, що допомагає доповнити, добудувати, домалювати пропонований сюжет, а отже, й інтерпретувати психологічний стан людини: «Розмалюй чашку», «Краєвиди», «Обережно!»,  «Кольоровий настрій», «Якого кольору дощова крапля» та ін..

Формування емоційного інтелекту школярів на різних етапах уроку вміщено в таблиці. (Додаток 1)

З метою розвитку та підвищення в учнів рівня позитивних емоцій, кожен мій п’ятикласник має папку успіху  «Хвилини радості і щастя мить…», куди збирає не лише свої досягнення з української мови та літератури, а й грамоти, власні твори – усе, чим кожен може гордитися. Епіграф до папки – слова: «Мої маленькі перемоги – в майбутньому легкі дороги», які, власне, й визначають важливість кожної дрібнички під час навчання української мови та літератури.

     Таким чином, в учнів мимоволі розвиваються позитивні емоції, у першу чергу до предмету, прагнення мати якомога більше досягнень, нехай і незначних. А в кінці чверті на останньому уроці відбувається виставка папок.

Учні повинні розпізнавати емоції, управляти власними емоціями, бути здатними до розпізнавання емоцій в інших, уміти мотивувати себе, а також набувати здатності керувати соціальними стосунками в позитивному руслі. У папці для цього є окремий аркуш, де учні кожного уроку роблять відмітку про свої емоції – наклейку-смайлик або власноруч намальовану посмішку і, за бажанням, описують словами емоції, які відчувають.  Ця робота дає змогу учневі розібратися у власних емоціях, оцінити їх, а вчителю – проаналізувати настрій учнів, можливо, хтось не задоволений уроком, бо залишився поза увагою вчителя.

Емоційний інтелект відображає внутрішній світ і його зв’язки з поведінкою особистості і взаємодію з реальністю. Емоційний інтелект – це здатність розуміти, аналізувати й контролювати власні почуття та емоції та вміння відчувати, розуміти настрої оточення.

Вважаю, що на емоційний настрій та зацікавленість предметом впливає використання комп’ютерних технологій під час уроку. Користуюся дидактичними мультимедійними матеріалами, кілька років беру участь у апробації педагогічних програмних засобів (Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України) з мови та літератури. Та досить часто розробляю уроки із застосуванням засобів мультимедіа, пристосовуючи до певного класу та рівня знань учнів. Треба сказати, із більшим задоволенням діти поспішають на заняття та активно працюють, коли знають, що будуть нетрадиційні завдання та вправи на інтерактивній дошці.

Найцікавіші свої надбання уклала в збірнику «Розвиток емоційного мислення на уроках засобами мультимедіа». Серед запропонованих видів робіт на уроці – виразне читання поезій учнями в супроводі мультимедійної презентації та музики, використання відеофрагментів (декламування відомими акторами  віршів, що вивчаються за шкільною програмою).

Легше вплинути на емоційний стан школярів, звичайно, на уроках літератури. Як же бути з уроками української мови?  Тут усе залежить від учителя. «Вчитися треба весело. А здорова жива допитливість буває лише при хорошому настрої... Щоб перетравити знання, треба ковтати його з апетитом», –  пише А.Франс. Таким чином, однією з важливих умов, за яких виникає і розвивається інтерес до навчання, підвищується активність учнів, є яскравість, емоційність навчального матеріалу, схвильованість, захопленість самого вчителя. Це справляє величезний вплив на слухачів, їхнє ставлення до предмета та викладача. 

Невід’ємною частиною уроків у середній школі є фізкультхфвилинки. Намагаюся й під час відпочинку створювати дітям гарний настрій. Окрім зміни діяльності та зняття напруги школярів, фізкультпаузи можуть сприяти створенню піднесеного настрою, а отже, розвивати емоційне мислення дітей.  Випустила брошуру «Фізкультхвилинки. Розвиваємо позитивні емоції».

Використання під час уроків методів і прийомів для  розвитку емоційного мислення школярів, дуже скоро, за невеликий проміжок часу, показало, що в учнів підвищився інтерес до предмету, зросла активність під час уроку, діти із задоволенням виконують традиційні та творчі завдання. Відповідно зростає рівень знань з української мови та літератури. Мої учні – активні учасники та переможці  шкільних, міських та обласних олімпіад, творчих конкурсів.